Навіть якщо дитина фальшиво вигукує пісню крокодила Гени і вкрай непосидюча, а батьки не можуть возити її до репетитора, навіть якщо їй узагалі ніколи — англійська, японська, секція з плавання, волейбол та інші важливі справи — є причини все це подолати і таки прищепити дитині любов до нотної грамоти.

Високий поціновувач

Знаменитий казахстанський музикант Акин Акинич переконаний — кожен, хто вчиться грати на домбрі, не зобов’язаний ставати віртуозом.

«У нас і так достатньо професійних музикантів, а ось поціновувачів — катастрофічно мало.

Якщо в дитинстві людина вчилася грати на музичному інструменті, то вона обов’язково поважатиме працю музикантів, хоч якось розумітиметься, а головне, вона буде поціновувачем, і коло її інтересів буде ширшим», — упевнений мультиінструменталіст.

Дисципліна

«Для досягнення результату необхідно старатися, багато і регулярно працювати. Так людина виробляє в собі дисципліну, яка необхідна кожному з нас», — каже музикант.

Пам’ять

Уже давно доведено, що заняття музикою розвивають пам’ять і говорити про це багато не обов’язково. Головне прийняти цей факт і почати займатися, незалежно від віку.

Душа компанії

Людина, яка хоча б якось так-сяк грає на домбрі, завжди знайде свого слухача і стане центром уваги. Його постійно проситимуть розбавити компанію піснею чи кюєм. Сам Акинич знає про це не з чуток.

Арт-терапія

«Як у процесі розучування музичних творів, так і під час їхнього виконання, ми маємо справу зі справжнісінькою арт-терапією. Це те задоволення, яке ми отримуємо під час музикування і наповнюємося ендорфінами.

Казахська домбра займає окреме місце в нашому суспільстві. Це інструмент з великою історією, а людина, яка грає на ньому, викликає, як мінімум, повагу в очах більшості», — підсумував Акинич.