“Бірюк”: короткий зміст та аналіз твору Тургенєва

Оповідання «Бірюк», короткий зміст якого знайомий кожному школяреві, вважається яскравим прикладом реалізму в літературі. Іван Тургенєв, який написав твір, навіть не здогадувався про те, наскільки глибоко й багатогранно йому вдалося розкрити проблему принциповості та відданості справі, що вступає в конфлікт із людяністю.

«Бірюк»: короткий зміст

Оповідання «Бірюк», що належить перу геніального російського письменника Івана Сергійовича Тургенєва, по праву вважають шедевром реалізму. Історія насичена деталями, автор представив мальовничий опис місцевості, що надає настрій усьому твору. Образи, створені письменником, врізаються в пам’ять і пробуджують щирі емоції.

«Бірюк», короткий зміст якого подано нижче, не зможе залишити байдужим нікого. Оповідання зачіпає тонкі струни душі:

Експозиція

Шукаєте короткий переказ? «Бірюк» — оповідання, яке слід почати вивчати з передісторії — експозиції. Вона відіграє важливу роль у формуванні напруженої атмосфери твору. Дія розгортається в дрімучому й темному лісі, на який поступово насувається гроза.

Зав’язка

У цей самий час на дріжджах лісом їде оповідач — мисливець, який повертається зі здобиччю. Блискавки і град змушують його зробити зупинку і перечекати негоду під великим і пишним кущем. У цей самий момент наче з-під землі перед оповідачем виростає темна і громіздка фігура. Новоприбулим виявляється Бірюк.

У читача виникає цілком резонне запитання, хто такий Бірюк? Бірюк — це застаріла назва вовка-відлюдника, яка приклеїлася до лісничого. Автор робить особливий акцент на описі образу головного героя:

• Фома Кузьмич, а саме так звали людину, прозвану Бірюком, мав атлетичну статуру;
• великий зріст і масивність фігури надавали йому загрозливої величавості;
• кучерява борода, густі зрощені брови і допитливі карі очі робили образ Фоми завершеним.

Оповідач був порядком здивований, що Бірюк вирішив врятувати подорожнього від дощу і запросив його в лісову хатину перечекати негоду. У маленькій кволій будові лісник жив не сам, а з двома дітьми. Гостей зустрічала дочка Бірюка — Уліта. Автор дає їй таку характеристику:

• на вигляд дівчині було років 12-13;
• її фігура надзвичайно худа й тендітна;
• шкіра синюшного відтінку, від чого очі здавалися більшими й виразнішими;
• дівчинка одягнена в простору просту сорочку, підперезану на тонкій талії.

Усе в облаштуванні будинку свідчило про те, що Бірюк живе бідно:

• на стіні висів подертий мисливський кожух, який потрібно було полагодити і заштопати;
• весь будинок складався лише з однієї обшарпаної кімнатки;
• посеред будови висіла люлька;
• у Бірюка не було іншого частування для неочікуваного постояльця, окрім окрайки черствого хліба — єдиної їжі в будинку.

Характеристика Бірюка складається з цих деталей, які акцентують увагу на непростій долі лісника.

Кульмінація

Якщо вбити в пошуковий рядок запит «Тургенєв «Бірюк», стислий зміст«, то побачите критичні відгуки, в яких особливий акцент зроблено на кульмінаційному моменті. Автор майстерно грає на контрасті, адже кульмінація настає в момент, коли злива несподівано припиняється.

Здавалося б, за кінцем дощу завжди слідує веселка і щаслива розв’язка. Але не в Тургенєва.

У момент закінчення зливи чуйний слух Бірюка вловлює глухий стукіт сокири об дерево. Лісничий вирішує провести мисливця на стежку і заодно перевірити свої невеселі здогадки. Шум вітру не завадив оповідачеві почути бійку, і коли він підбіг до місця події, то побачив, що Фома зв’язує кушаком браконьєра.

Розв’язка

Мисливець вирішує допомогти бідняку, чиє виснажене обличчя він встиг розгледіти при тьмяному світлі ліхтаря. Фома привів затриманого у свою хату, і оповідачеві вдалося краще розгледіти мужика:

• він був надзвичайно худий, жилавий і сутулий;
• під великими кущистими бровами злякано бігали неспокійні світлі очі;
• одягнений у лахміття і зношені ганчірки.

Фома вичитував браконьєра, кажучи про те, що в слободі «злодій злодієм поганяє», і тут мужик не витримав. Він став агресивно кричати й обзивати лісничого, нарікаючи його «кровопивцею, душогубом і диким звіром».

Стає зрозуміло, що чоловік займався крадіжками від безвиході, і тут починається внутрішня боротьба самого Хоми Кузьмича. Зрештою Бірюк відпускає браконьєра, з чого оповідач робить висновок, що за лютим образом відлюдника все-таки ховається «славний малий».

Ця деталь ще раз підтверджує геніальність оповідання, яке написав Іван Тургенєв. «Бірюк» — яскравий приклад реалістичної прози про людяність.

«Бірюк»: аналіз твору

Твір «Бірюк» — класика російського реалізму. На це вказують мальовничі описи, яскрава деталізація і докладний виклад історії від першої особи. Щоб відчути і зрозуміти всю смислову наповненість твору, необхідно вивчити такі моменти:

Історія створення

Для Івана Сергійовича Тургенєва 1847 рік ознаменувався публікацією збірки його оповідань «Записки мисливця». «Бірюк» — один із творів, включений до цієї масштабної роботи автора.

Основне завдання Тургенєва — відтворити в художній формі власні спогади і враження про життя селян Орловської губернії, в якій пройшло його дитинство. Деякі оповідання мають цілком реальну основу, деякі з них вигадані.

Тема і конфлікт оповідання

Одне з найяскравіших і найкоротших оповідань автора — «Бірюк». Тургенєв, описуючи пригоди лісника-відлюдника, розкрив свою улюблену тему про широту і загадковість російської душі.

Іван Сергійович часто позиціонував себе як патріот-філософ, який замислюється про походження тих чи інших етнічних рис характеру росіян. І образ Бірюка дозволив це зробити соковито, барвисто, яскраво й цікаво. Лісник відданий справі і не терпить порушення закону, але його людяність перемагає прихильність правилам.

Важливо згадати про конфлікт у творі, який виростає з проблеми нерівності. Бірюк протистоїть звичайному бідному мужику, який від безвиході пішов на злодійство. Лісничий сам живе бідно, але при цьому не переступає через моральні принципи, не опускається до крадіжки. Крім того, конфлікт полягає в конфронтації почуття громадянського обов’язку і почуття співчуття, які ведуть нерівну боротьбу в серці замкнутого відлюдника.

Особливості композиції та жанр

«Бірюк» — приклад класичного оповідання в стилістиці реалізму. Про це свідчить низка дрібних деталей:

• невеликий обсяг твору;
• акцент на барвистості описів, які допомагають створити певну атмосферу;
• психологічні характеристики головних героїв;
• емоційні діалоги та динамічний сюжет.

Проаналізуємо детальніше особливості композиції «Бірюка», бо вона не зовсім типова для творчості Івана Сергійовича Тургенєва:

1. Експозиція твору стисла, схематична.
2. Зав’язка максимально деталізована.
3. Сюжет лінійний і динамічний, що тримає читача в напрузі до самого фінішу.
4. Кульмінація настає після сцени в будинку лісника. Вона контрастна попереднім подіям і вводить читачів в оману.
5. Розв’язка позбавлена романтичності, життєва ситуація має цілком реальний результат.

Усе це допомагає пробудити в читача спектр емоцій, змушує зануритися в роздуми.

Характеристика головних героїв

По суті, твір «Бірюк» має тільки одного головного героя — це Фома Кузьмич — місцевий лісник:

• нарочито похмурий опис його житла і зовнішнього вигляду допомагає створити контраст із людяністю і тонкою душевною організацією Бірюка;
• конфлікт між почуттям обов’язку і людяністю приводить Бірюка в соціальний глухий кут, але чоловік робить вибір на користь доброти і милосердя;
• сила Бірюка не тільки в мужньому зовнішньому вигляді, а й у непохитних моральних принципах. Живучи в злиднях, лісник намагається прогодувати дітей і належним чином доглядати за природними багатствами.

Твір «Бірюк» підкорює читачів глибиною та реалізмом, гостротою соціальних проблем і конфліктом, актуальним протягом століть.