Дуальне навчання — форма підготовки технічних фахівців у розвинених країнах. Навчання, в якому поєднано теорію з практикою, зарекомендувало себе як один із провідних механізмів розвитку економіки країни. Дуальне навчання реалізується і в Казахстані.

Особливості та переваги дуального навчання

Століття технічного прогресу вимагає швидкої адаптації фахівців будь-якої сфери до мінливих вимог виробництва. Цього можливо досягти за належного рівня інвестицій в освіту і тісного взаємозв’язку освітніх процесів з ринком праці. Для забезпечення цих умов багато розвинених країн впровадили дуальне навчання у сфері технічної професійної освіти (ТПО).

Що таке дуальне навчання? Дуальне навчання (ДО) передбачає здобуття не тільки теоретичних знань у процесі опанування освітніх програм у навчальному закладі, а й практичних знань, навичок і вмінь на реальному виробництві.

Як проходить дуальне навчання? При дуальному навчанні близько ⅓ знань учнів становить теорія, ⅔ — практичне вміння справлятися із завданнями виробництва. Наприклад, 1-2 дні студенти навчаються в коледжі або ліцеї, вивчаючи теорію, а 3-4 дні освоюють виробничі завдання на практиці на робочому місці під керівництвом наставника.

Навчальні заклади тісно співпрацюють із роботодавцями, які дають запит, які фахівці їм потрібні, і частково або повністю фінансують їхню підготовку. З роботодавцем укладається договір, за яким студент отримує зарплату за відпрацьовані години, користується соціальними пільгами. Після закінчення навчання молодий спеціаліст приходить працювати на те підприємство, яке оплатило його навчання.

Які переваги дуального навчання? Плюси дуального навчання в такому:

  • після завершення навчання фахівцю не треба думати про працевлаштування, у нього вже є робота;
  • роботодавець отримує кваліфікованого фахівця, який готовий приступити до обов’язків без стажування та додаткового навчання;
  • на ринок праці виходять затребувані фахівці;
  • навчальні заклади мають можливість заощадити на закупівлі обладнання, необхідного для навчання за технічними спеціальностями.

Ініціатором і засновником дуального навчання вважають Німеччину. Німецький державний і приватний бізнес вкладає солідні кошти в підготовку кадрів для своїх підприємств. На пострадянському просторі під час переходу підприємств у приватну власність взаємозв’язок виш — коледж — виробництво порушувався. Фахівців готували по-старому, у роботодавця не питали, які кадри йому потрібні.

У результаті накопичилася ціла низка проблем:

  • дефіцит інженерно-педагогічних кадрів і майстрів виробничого навчання;
  • застаріла матеріально-технічна база навчальних закладів;
  • відірваність роботодавців від системи освіти;
  • невідповідність підготовки кадрів ринку праці;
  • низький рейтинг технічних спеціальностей у суспільстві.

Як показує успішний досвід зарубіжних країн, дуальному навчанню до снаги розв’язати всі ці питання, зокрема підвищити рейтинг технічних спеціальностей завдяки їхній затребуваності та гідній заробітній платі.

Як зазначає політолог, експерт ІМЕП Айман Жусупова, у країн із найкращими системами ТіПО найвищі показники економічного розвитку. Цю систему взяли за основу й інші держави, зокрема Казахстан. Враховуючи зарубіжний досвід, РК виробляє власну національну модель розвитку дуального навчання.

Просування дуального навчання в Казахстані

Уряд Казахстану докорінно змінив підходи до розвитку освіти. Інвестиції в цю сферу сприймають як економічні. Вкладення в людський капітал забезпечать країну прогресивною, адаптованою продуктивною робочою силою, яка зможе підняти економіку країни на більш високий рівень. Одна з найбільш необхідних сфер розвитку — технічна професійна освіта.

Уряд РК відзначає гостру нестачу професійних інженерів, технічних фахівців, керівників середньої ланки на виробництві. Вирішення цієї проблеми — розвиток технічної професійної освіти (ТПО) шляхом дуального навчання.

Як реалізується дуальне навчання в Казахстані? Процес дуального навчання в РК було запущено 2012 року. У Посланні народу «Стратегія ‘Казахстан-2050’: новий політичний курс держави, що відбулася» Нурсултан Назарбаєв наголосив, що професійно-технічна та вища освіта має дбати про задоволення потреб економіки у фахівцях. Він доручив законодавчо закріпити обов’язкову виробничу практику на підприємствах, починаючи з другого курсу навчання у виші.

У Трудовий кодекс ввели поняття «дуальне навчання» (ст. 116) та особливості його реалізації (ст. 119):

  • дуальне навчання здійснюється на основі типового договору про ДО, який затверджує орган освіти;
  • на виробничому навчанні студент підпорядковується правилам трудового розпорядку;
  • виробнича практика зараховується до трудового стажу і може оплачуватися;
  • за учнем закріплюють наставника.

Частки відповідальності учнів, підприємства та навчального закладу однакові.

Національна палата підприємців «Атамекен» допомагає розробляти навчальні програми, сприяє працевлаштуванню випускників, моніторить потреби підприємців у кадрах.

З 2017 року впроваджено безоплатне навчання за технічними спеціальностями. Підвищення стандартів технічної та професійної освіти стало одним із головних завдань системи освіти і казахстанської економіки загалом.

У 2018 році дуальним навчанням було охоплено 12% студентів ТіПО. До 2025 року показник планують збільшити до 35% (106 тисяч осіб). У 2019 році 88% випускників ТиПО були працевлаштовані, йдеться в Національній доповіді про стан і розвиток системи освіти РК (за підсумками 2019 року). Близько 65% коледжів впровадили основні принципи ДО.

До 2025 року 70% держзамовлення буде віддано на технічні спеціальності, повідомляє директор Департаменту технічної та професійної освіти МП РК Насимжан Оспанова. Вперше у 2022 році 8 тисяч студентів вступили на грант за заявками підприємств із зобов’язанням працевлаштування.

Розвиток ТіПО в РК вкрай важливий з низки причин:

  1. Скорочення безробіття серед молоді.
  2. Курс на індустріально-інноваційний розвиток країни.
  3. Гостра нестача кваліфікованих кадрів технічних спеціальностей.
  4. Низька якість підготовки технічних фахівців.

Однією з головних проблем ДО в Казахстані став факт, що підприємці не готові вкладати кошти в підготовку кадрів, пише Баян Аширалієва. Щоб змінити ситуацію, важливо розробити мотиваційну систему для підприємств, як це зробили за кордоном. У Канаді, наприклад, такі підприємства мають податкові пільги, у Франції — компенсаційні виплати.

Ґрунтовна практична підготовка казахстанських студентів в умовах реального виробництва забезпечить ринок затребуваними кваліфікованими фахівцями. Прискорить цей процес викладацький склад із практиків, що йдуть у ногу з технічним прогресом.